Mobile menu

COI

СОІ В МОЛДОВІ

СОІ продовжує підкорювати світ!

Цього літа я, як відважний представник компанії, вирушила в дивовижну подорож, до незвіданих доріг, прекрасних краєвидів і натхненних людей. СОІ в Молдові, зустрічайте!

Почалася поїздка спонтанно, як і все в житті кожного СОІ-вця. Друзі прямували додому в Молдову та запросили мене в гості, причому буквально за тиждень до поїздки. І я одразу ж погодилась. І не прогадала: це моя перша подорож за кордон, але тепер я точно знаю — не остання.

Отже, сіли ми всі в бус і помчали назустріч пригодам. Безсонна ніч у дорозі, їжа на заправці, море енергетиків, гучна музика та багато сміху.

Перша зустріч із Молдовою розпочалася запитанням: «Чи маєте ви з собою м’ясо?» Так зустрічають усіх без винятку — і туристів, і земляків — на митному кордоні: піклуються про здоров’я своєї батьківщини. Минули митницю, отримали — хто черговий, хто перший — штамп у закордонний паспорт і зустрілися сам на сам із «молдавським сонцем», яке виявилося великим, яскравим ... місяцем. У мене аж у голові паморочилося від щастя.

Хоч більшу частину подорожі я споглядала краєвиди з машини, все одно встигла розгледіти, що Молдова — це аграрна країна. Менша за Україну, вона надолужує своєю плодовитістю та працьовитістю. Люди там трудяться навіть у неділю, роблять свою справу з любов’ю і винагороджуються плідним урожаєм.

Якщо садити, то плантацію. Якщо знищувати бур’ян, то до останнього. Якщо працювати, то до знемоги. Такий девіз Молдови. Нам є, чому повчитися.

До речі, Молдова це не така собі маленька аграрна країна — там добре розвинені технології енергозбереження. По дорозі ми зустріли багато вітроелектростанцій та безліч будинків із сонячними панелями. Як нам розповіли, один із бізнесменів планує влаштувати справжню «ферму» вітряків, отже, зовсім скоро Молдова зможе перейти на відновлюване джерело добування електроенергії, це також немало зекономить бюджет країни. Шкода, що не вдалося зробити фото «з місця подій» ☹.

 Ще на виїзді з України я помітила, як почали змінюватися не лише пейзажі, а й будинки, паркани, колодязі, навіть дахи. А зайшовши до молдавської хати, я остаточно зрозуміла, наскільки ми схожі, але все-таки різні.

Там яскраво, затишно і цікаво. На кожних дверях висять фіранки, столи покрито мереживом, подушки вбрано в яскраві вишиті наволочки, коциками застелений кожен сантиметр підлоги, а в кімнаті досі стоїть піч-ліжко з давніх казок.

Коли проходиш по вулиці, тут і там помічаєш колодязі, та вони тут теж не звичайні. Кожен із них — як окремий витвір мистецтва.

Будинки теж доволі цікаві. Навіть якщо хатинка вже стара, вона неодмінно пофарбована на яскравий колір, віконниці виточені у формі квітів чи лози винограду та захищені фарбою, і обов’язково на стінах візерунки, які, здається, триматимуться вічно.

Паркани та брами це не просто межа між сусідами, це — окремий спосіб проявити себе та піднести шану своїй культурі. Насичені дрібними елементами та узорами (і виконані переважно з алюмінію), вони залишаються стояти на своїх місцях десятиліттями, прикрашаючи вулиці по всій країні.

Надивившись на красу місцевості та працьовитість тутешнього народу, ми вирішили відпочити та скуштувати народних страв. Токана з мамалигою, бринза з напівсолодким ігристим вином — саме їх варто відшукати в першу чергу. Неймовірний смак та насолода — це все, що потрібно знати про молдавську кухню.

Ще одна річ, яку я зрозуміла в Молдові, — місцеві жителі дуже гостинні. На другий день перебування там ми вже були запрошені на святкування дня народження. І не на абияке, а з живою музикою, танцями та запальними ритмами. Було дуже весело, вино лилося рікою, а ноги самі просилися в танець 😊.

Моя вам порада: якщо маєте друзів у Молдові, не задумуючись вирушайте в гості. Якщо ж не маєте, не переймайтеся — знайдете. Це буде незабутня подорож, але якщо ви полюбляєте пінне пиво, то вам доведеться потерпіти, бо воно там просто жахливе, однак прекрасно компенсується хорошим вином.

СОІ бажає вам щасливої подорожі та побільше екзотичних місць, їх на нашій планеті вже точно не бракує!

Поділитися посиланням